В перший день серпня Православна Церква вшановує день молитовної пам’яті знайдення мощей преподобного Серафима Саровського (1903). З-поміж багатьох чернечих обителей Мукачівської єпархії є і жіночий монастир в честь цього великого угодника Божого. Сьогодні обитель молитовно відсвяткувала свій День Ангела.

В день свята, керуючий Мукачівською єпархією, Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський, за участі численного духовенства та вірян звершив в обителі святкове арієрейське богослужіння.

“Сьогодні, звершуючи пам’ять великого святого, преподобного Серафима Саровського, пам’ятаймо про те, що він завжди світився духовною радістю і ділився нею з оточуючими, кожний раз вітаючи їх словами: «Радосте моя! Христос Воскрес!». Нехай відчуття цієї радості оселиться і в нашому серці, а джерелом її буде пам’ять про Воскресіння з мертвих нашого Спасителя, яким він для кожного з нас приготував перхід у Блаженну Вічність”, − сказав між іншим у словах своєї промови, владика Феодор.

По завершенні богослужіння був звершений святковий молебень до святого Серафима.

Насамкінець, владика Феодор привітав з Днем небесного покровителя настоятельку – ігуменю Серафиму, священнослужителя обителі – архімандрита Серафима та всіх сестер, благодітелів і прихожан монастиря.

З історії: Приборжавська обитель – одна з найдивовижніших і мальовничих  чернечих обителей Закарпаття. Вона знаходиться в селі Приборжавське Іршавського району. Монастир заснував ієромонах Гермоген (Скунзяк), якому у цій богоугодній справі допомагали місцеві жителі. Задум у отця-засновника був благий – збудувати обитель для слави Божої. Якраз стремління прославляти Господа, а не прославитися самому, стане гарантом того, що монастир перенесе майбутні гоніння за часів Радянської влади. Як свідчили очевидці, отець Гермоген взявся за будівництво спочатку чоловічого монастиря не тільки із завзяттям, але перш за все покладаючи надію на милостивого Господа у такій нелегкій справі.

Офіційні документи свідчать, що 29 липня 1933 року священик Феодосій Горват із села Синевір урочисто освятив перший монастирський храм та дубовий хрест біля нього. У 1936 році до о. Гермогена приєднується інший виходець із села − монах Серафим (Шандра), в майбутньому духівник Свято-Пантелеймонівського скиту Хуст-Колесарьово. Але у той час відкривалися нові монастирі та парафії по всьому краю. Отже, потреба у священиках була високою. Саме через ці причини у 1939 році монастир було вирішено перекваліфікувати у жіночий, а отець Гермоген (Скунзяк) став духівником для сестер-насельниць.

Хоча монастир вважався успішним, та попри все, у 1959 році влада під тиском режиму його закриває, а монахинь переводять у Липчанський монастир. Монастирські приміщення та угіддя передають місцевому колгоспу. Трохи згодом всю монастирську територію перетворюють у піонерський табір.

Саме цей період від закриття у 1959 році до відкриття у 1990 році і є свідченням того, що монастир будувався для слави Божої. Адже роки безбожної агітації та глузування над святинями не стирають з пам’яті людей світлі моменти прояву справжньої віри у лісі біля села Приборжавського. Душі людські відгукнулися на бажання прославляти Господа та допомогли відновити святу обитель на честь Серафима Саровського у цьому селі.

З того часу пройшло більше 20 років. У 2013 році обитель святкувала 80-річчя освячення першого храму. За час відновлення з Божою допомогою та на пожертви добрих людей в обителі було зведено новий корпус, дзвіницю з джерелом та літній храм. Територія монастиря милує око кожного, хто сюди приходить.

29 серпня 2012 року з благословення правлячого архієрея Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського та Ужгородського, з почестями були перепоховані останки засновника обителі ієросхимонаха Гермогена (Скунзяка) із сільського цвинтаря.

(666)

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Перейти до панелі інструментів