«Привыкли мы к Христовой благодати. Из нас порой не выдавишь слезу…», – як прикро б не було свідчити, але наведені віршовані рядки неабияк демонструють картину  людських сердець та душ в сьогоденні.

Хтось може обуритися на подібне висловлювання, однак задумаймось хоч на п’ять хвилин про власне поводження з отриманою Божественною благодаттю в Церкві і, очевидно, впізнаємо себе в цитованій поезії.

Ми всі прагнемо до легкості, комфорту й розвантаження від складнощів. Ми шукаємо легкої дороги до  Вічного Небесного Царства…

Деколи люди запитують: чи можна робити те чи інше, як вдягатися чи що не буде гріхом їсти.

Однак критерієм виміру правильності чи не правильності до цього всього є наше душевне відчуття при будь-яких вчинених діях. Якщо одягти міні-спідницю, яскраво нафарбуватися і піти на дискотеку, навряд чи, благодать, що була в нас, залишиться надалі з нами.

Ми самі спроможні відчути ту межу, яку переступивши, в одну мить віддаляємось від благодаті.

Безумовно, що дотримання заповідей Божих на міцно пов’язує нас з благодаттю Божою.

Коли в житті присутня благодать Божа, тоді все приходить в лад, все змінюється й преображається. Людина більш тонко відчуває умилення, молиться, розум утримується на молитві, втома й труднощі не відчуваються, і те, що до благодаті було важким, зараз видається дуже легким. Адже при цьому всьому, Бог присутній в людському серці і благодать діє сповна.

Благодать є даром і харизмою. Її не можна якимось чином придбати – це Богом ниспослана  милість. За святими отцями, благодать є силою Божою і нетварною Божественною енергією.

Благодать Божа відвідує душу людини багатьма способами – і відчутно, сильно, але частіше за все невловимо, проте вона є тим, що діє в нас.

“Благодать знає, що корисно нам, і природа наша відома їй; знає міру кожного і стільки дає до насолоди” – прп. Єфрем Сирин.

Якщо поглянути на житія святих, то можна побачити, як багато разів Бог врозумляв їх, виховуючи. І деколи благодать покидала їх на довгі місяці через тільки один гріх засудження іншого чи презирства до когось, із-за одного поганого помислу про іншу людину.

Людина може здобути благодать всього лише одним благим помислом. Так само як і позбутися її через тільки одну погану думку.

Нам легко перевірити, чи живе в нас благодать: по плодам. Ми не можемо мати благодать і бути похмурими, заплутаними, повними недоліками, жити на нервах і в хаосі: благодать не може існувати в серці подібної людини.

У благодаті є плоди, це плоди Духа, і одним з них є те, про що святий апостол Павло неодноразово каже в своїх апостольських посланнях: «благодать і мир вам».

Коли благодать присутня, в людині живе мир: мир в душі, на серці, в тілі; вона мирна людина. Це один з найбільш очевидних плодів благодаті Божої, і людина, що має благодать, знає про це, вона відчуває: благодать діє в ній.

Тому в духовному вимірі ціна благодаті є неоціненною. Її важко здобути і легко втратити.

Будьмо обачні в духовному житті і цінімо Божу милість до нас!

«Благодать Божа очищує від усякої скверни кожну людину без винятку, вона оновлює людину», – архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор.  

 

 

 

 

 

 

 

(170)

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Перейти до панелі інструментів