В дні Страстного тижня кожен із нас більше повинен заглядати у зеркало свого єства і шукати в собі те, що щодня розпинає Бога, те, що паплюжить в нас наші відносини з людьми, те, заради чого був розіп’ятий і Воскрес наш Бог. А все розпочалося ще в раю…
«Адаме, де ти?»… Кожен, хто хоча б раз читав Біблію прекрасно знає ці слова. Вони не можуть не зачепити людської душі, не можуть пройти повз людської свідомості, вони одразу карбуються в нашому серці. Це слова оповиті плачем. Вони важким тягарем лягатимуть на все людство.
Згадаймо контекст цих слів: перші глави книги Буття, поетапне створення світу, землі, рослин, тварин і, нарешті, створення самої людини. Все Бог творить для людини, все їй підкорює, наділяє її владою та чистим розумом, дає право панувати цим світом. Все кориться Адаму. Сам Бог бесідує та навчає його. О велич і милість Творця! Здавалося б, що може зруйнувати і похитнути цей райський світ і його блаженство.
Згадаймо перший гріх: людина порушує заповідь даровану Богом, Адам і Єва вкушають плодів забороненого дерева. Людина вибирає для себе інший шлях і не кориться Божій волі. Гріх вносить фатальні зміни у всесвіт і саму людину. До Адама і Єви приходить розуміння скоєного лиха, але не приходить покаяння.
Якщо Бог питає – «Адаме, де ти?», − відповідь зрозуміла, ми точно знаємо, де його нема. Його нема біля Бога.
Дуже важливою у цій біблійній розповіді є форма звернення Бога до Адама. Це звернення має форму запитання. Після скоєння гріха Бог запитує: «Адаме ти де?» І ось в чому полягає парадокс: питає Той, Хто знає все. Для Бога немає таємниць, Йому відкриті всі тайни. Це перше питання в Біблії і воно має глибоке значення. Це не питання місцезнаходження, це питання духовного стану Адама. Бог − це життя, радість і блаженство. Перебувати поряд з Ним − це перебувати в раю. Тому цим питанням Господь немов запитує не «де ти перебуваєш», а «чому ти не поряд зі Мною?» « Якщо ти не поряд з Джерелом радості і блаженства, то ти там, де нема цієї радості і блаженства». Якщо Бог питає – «Адаме, де ти?», − відповідь зрозуміла, ми точно знаємо, де його нема. Його нема біля Бога.
В образі Адама зображений кожен з нас. Питання Бога скрізь тисячоліття звучить не лише до праотця, але і до кожного з нас. «Де ти, людино? Чому тебе нема поряд зі Мною? На що ти промінюєш райське блаженство?».
Спеціально для https://m-church.org.ua,
протоієрей Іван ДОВЖАНИН,
настоятель Свято-Михайлівського храму,
м. Мукачево