Наступного тижня, в понеділок, 15 лютого, православна молодь усього світу святкуватиме свій день – у день двунадесятого свята Стрітення Господнього відзначається й день православної молоді. Це є засвідченням того, що саме молоді люди є майбутнім і, основне, теперішнім Церкви Христової.
6 лютого представники Ужгородського молодіжного братства на честь преп. Алексія Карпаторуського з благословення Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, на запрошення Братства православної молоді Словаччини взяли участь у святкуванні Всесвітнього дня православної молоді в м. Спішська Нова Весь. Журналісту Мукачівської православної єпархії вдалось поспілкуватись з організаторами та учасниками святкового заходу на тему: «Молодь в церковному житті».
о. Стефан Пружинський, настоятель храму на честь святого Климента Охридського у Спішській Новій Весі:
– Господь Бог є Бог любові, і хоче, щоб ми любили одне одного. І Бог приходить до тих людей, котрі є близькими і люблять одне одного. Зате я й тішуся, що ми зійшлися, поспілкувалися в любові і непохитно вірю, що Господь Бог буде з нами в нашому серці протягом усього життя. Тільки би ми були близькими одне другому.
о. Петер Савчак, викладач богословського факультету Пряшівської духовної академії:
– Думаю, головне, щоб молоді люди любили Церкву і одне одного, бо тоді все буде добре. Навіть, якщо вони будуть робити певні помилки – бо в житті всяке буває. Я тепер будучи в дорослому віці ніколи би не зробив тих речей, як у молодості, але, слава Богу, що я їх робив. Адже у молодому віці людина роздумовує не головою, а серцем – саме тоді все вдається і Бог допомагає. Для людського розуму це є незрозумілим. Тому бажаю молоді мати любов і серце, а далі Бог все управить.
о. Іоанн Білоруський, настоятель храму с. Кленова, супроводжувач молоді Ужгородської молодіжки:
– Я дуже радий, що міг супроводжувати українську групу до нашого православного заходу, який відбувся в Спішській Новій Весі. Дуже радий, що ваша молодь прийняла наше запрошення і я зміг бути разом з вами. Це головне, щоби наша співпраця далі тривала, між вами і нами. Я думаю, що ми прожили гарний день, а за це треба подякувати Господу Богу. Я сподіваюся, що ми будемо з вами зустрічатися й надалі тут у нас, а ми також приїжджатимемо до вас.
Йозефіна Полаковіцова, Президентка Братства православної молоді Словаччини:
– Святкування Всесвітнього дня православної молоді проводиться з 1992 року, коли було засновано SYNDESMOS. А відзначається воно на свято Стрітення, тому що тоді відбулася зустріч малого Христа зі старцем Симеоном в храмі, так само символічно відбувається прихід молоді до храму.
Сьогоднішній день ми розпочали Літургією. Головне в таких спільних зустрічах те, що люди можуть зустрітися між собою, познайомитися, почерпнути нову енергію, аби далі могти спіпрацювати у наступному новому році.
Молодим людям хочу побажати великої любові одне до одного і до Бога. Недавно я прочитала один прекрасний вислів: Бог є центром Всесвіту, так чим ближче ми до Нього приближаємося, тим ближче ми є одне до одного. Тому бажаю молодим людям наближатися одне до одного і мати велику надію, і великий ентузіазм до праці над собою і для Церкви.
Марек Ціцу, віце-Президент Братства православної молоді Словаччини, студент Пряшівської духовної академії:
– Для того, щоб життя молодої людини мало у собі зміст потрібна її жива участь у Таїнствах Церкви, богослужіннях, катехізаціях, бесідах. Саме тоді християнське життя стане доказом віри і любові Христової. І під час цього можна пізнати, яке величне і красиве Православ’я. А для того, аби цього досягти потрібно не надавати великого значення матеріальним речам, а як говориться у пролозі житія священомученика Климента Римського: «жийте любов’ю і серцем, а серце завжди навчить, як треба жити».
Марія Мателега, учасниця поїздки, Ужгородське молодіжне братство:
– Дуже дякую за запрошення словацькій молоді та отцю Іоанну Білоруському. Це була чудова духовна і незабутня мандрівка, а також Літургія на якій ми відчували себе так, як вдома.
Людмила Агій, учасниця поїздки, Ужгородське молодіжне братство:
– Це моя перша поїздка такого типу,адже в братстві я не так давно. Коли ми перетнули кордон в голові постійно були усілякі змішані думки: що і як, як я знайду спільну мову з ними, як себе поводити, що говорити, чи зрозуміють вони мене, а я їх? Адже це інша країна, інший менталітет, чесно кажучи, хвилювання було неабияке. Але не так все відбувалося, як бурляли мої думки в голові. Приїхавши на місце свята, нас радо і привітно зустріли. Стоячи на Літургії відчувався такий спокій, благодать така, легкість на душі, що словами не опишеш. Я себе там не відчула чужою людиною, в мене таке відчуття, що я нікуди і не виїжджала. Люди настільки щирі, приємні, гостинні, мені здавалося, що їх знаю вже багато років. Молитовна і благодатна радість охоплює мене біля них, я побачила їх щирість і привітність до Православної віри, бажання трудитися як молоді так і старшому поколінню для прославлення імені Господнього. Я вдячна Богу, що сподобив мене побувати в стінах святої Словацької Православної Церкви. Вдячна за те, що і в моєму житті з’явилися такі люди,святі отці осяяні благодаттю та подвигами, в яких є невичерпне бажання працювати і трудитися на Христовій ниві. Хай Господь береже їх в здоров’ї і благодаті на Многії і благі літа!
Ольга ПАЛОШ, спеціально для m-church.org.ua
Фото: Вільям ФЕНЦИК